З 24 по 30 квітня проводиться в Україні Всесвітній тиждень імунізації.
Про імунізацію, як одне з найбільш значних досягнень охорони здоров’я, розповідає лікар-епідеміолог Луцького районного відділу ДУ «ВОЦКПЗ МОЗ» Валентина Окуневич.
Світовою медичною спільнотою одностайно визнано, що саме імунізація є одним з найбільш суттєвих факторів, які сприяли зниженню дитячої смертності і подовженню тривалості життя населення у всьому світі. Одним із вирішальних чинників зниження захворюваності на вакцинокеровані інфекції є високий відсоток охоплення населення щепленнями, що призводить до розвитку « колективного імунітету».
Проаналізувавши стан виконання рутинної імунізації серед дитячого та дорослого населення по Рожищенській Копачівській, Доросинівській громадах за три місяці поточного року слід відмітити позитивні показники виконання обсягів імунізації по деяких вікових категоріях: вакцинація проти поліомієліту складає 22,6% , перша ревакцинація проти поліомієліту -24,5, вакцинація проти дифтерії, кашлюка, правцю ( АКДП)дітей до року-22,1%, перша ревакцинація (АКДП) у 18 місяців-27,5%, вакцинація проти кору, епідпаротиту, краснухи(КПК) в 1рік і 2р.і сташе-25,3% і 35,7%.
Однак, негайного покращення імунізації потребують такі цільові групи серед дитячого населення, де виконання обсягів виконання профщеплень не досягнуто рекомендованого рівня (24%). Це зокрема вакцинація проти поліомієліту дітей старше 1 року, якою охоплено 15,1%, ревакцинація проти поліомієліту дітей старше 2 років, якою охоплено 12,6%, ревакцинація проти поліомієліту дітей в 6 років, якою охоплено 15,6%, в 7років і старше -14,1%, в 15років і старше -10,3%, ревакцинація дітей проти дифтерії, кашлюка, правцю (АКДП) дітей в 16 років - охоплено 14,%, в дітей старше 16 років - 5,1%.
Охоплення щепленнями проти дифтерії і правцю дорослого населення становить 12,2% при оптимальному показнику 24%.
Перед суспільством все більшого значення набуває необхідність створення ефективних засобів захисту від поширення інфекційних хвороб, і в першу чергу, інфекцій з крапельним механізмом передачі збудника (дифтерія, кір, краснуха, кашлюк, поліомієліт, туберкульоз).
Значення запобіжних щеплень полягає в більш чи менш різкому зниженню захворюваності серед щеплених у порівнянні з не щепленими, а у випадку захворювання – до більш легкого перебігу захворювання, і як наслідок, до зниження смертності. Таким чином, хоча імунітет внаслідок щеплень не є абсолютним, проте зниження захворюваності навіть у 2-3 рази, а тим більше у 5-10-20 і більше разів в результаті окремих засобів імунізації, завжди є значним та цінним досягненням у боротьбі з інфекціями.
Про позитивні результати імунізації свідчать такі факти. У довакцинальний період в Україні хворіло на дифтерію 40-80 тисяч дітей щорічно і летальність у цих випадках становила майже 50 відсотків, тобто помирала кожна друга дитина. Вакцинація докорінно змінила ситуацію і, починаючи з 1932 року, захворюваність знизилась, наприкінці 50-років у 6 разів. У вісімдесяті з’явилися безпідставні заяви про шкідливість щеплень і кількість відмовників зросла. У 1991-1997 роках в Україні спалахнула епідемія дифтерії, захворіло близько 20 тисяч осіб, понад 700 людей померло, з яких 80 відсотків були нещеплені або щеплені з порушеннями.
В період з 1992 по 1998 роки на території Рожищенської, Доросинівської, Копачівської громад також було зареєстровано 16 випадків захворювання, деякі хворі мали важкі ускладнення. Завдяки ранній діагностиці і своєчасному лікуванню всі хворі одужали. Щоб зупинити епідемію дифтерії у 1996 році, масово щепили дорослих та провели додаткові щеплення дітям по всій Україні.
Найбільш гострою причиною дитячої смертності у світі залишається кір. Перенесене у дитинстві це захворювання може призвести до розвитку панкреатиту та інсулінозалежного цукрового діабету. Тому щеплення проти кору, як і дифтерії, поліомієліту, кашлюка, правця, туберкульозу згідно зі статтею 12 Закону України „Про захист населення від інфекційних хвороб” є обов’язковими.
Результати імунопрофілактики очевидні. Завдяки щепленням на сьогодні взагалі ліквідовані такі захворювання як чума, натуральна віспа. Знижено рівень захворюваності до одиничних випадків на такі дитячі інфекції як кашлюк, епідемічний паротит, краснуха, кір.
Чому ж є противники профілактики щеплень?
В основному, їхні думки сформовані під впливом поодиноких летальних випадків. Ситуації з ускладненнями після щеплень траплялися завжди. Вакцини викликають закономірні відповідні реакції в організмі людини у вигляді місцевого почервоніння, припухлості, підвищення температури тіла, збудження дитини. Це свідчить про процес формування імунітету. І шкода від реакції надто мала в порівнянні зі шкодою від захворювання і можливої смерті внаслідок нього.
Одним із проблемних питань є питання про перебування дітей, які не отримали відповідних щеплень, у навчальних закладах. Відмовляючись від щеплень, відмовники аргументують право дітей знаходитися в колективі конституційним правом на освіту. Але, Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" ст.15 регламентує, що дітям, які не отримали щеплень згідно з календарем щеплень, відвідувати дитячі заклади не дозволяється.
Часто батьки, які відмовляються прищеплювати своїх дітей і хочуть, щоб діти відвідували дитячі заклади, посилаються на положення ст. 53 Конституції України, згідно з якими: «Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Але, перш за все, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.3 Конституції України: «Людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Зауважте, що не освіта, а саме життя, здоров’я і безпеку людини, визнають найвищою соціальною цінністю в Україні .Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм ст.3 і ст. 53 Конституції України не можна не визнати пріоритетність питань забезпечення безпеки життя і здоров’я людини над правом на освіту.
Так що, шановні батьки, прищеплюйте своїх дітей проти інфекційних захворювань, які керуються засобами імунопрофілактики. Поки що ніхто не запропонував кращого способу для захисту населення від вакцинокерованих інфекцій, ніж вакцинація. І жодна країна світу не відмовилася від імунопрофілактики, вважаючи її найпершим засобом захисту від епідемії.